#ІгорЗакоханийЗимовіМрії
Самотність – це радість, яку краще не знати
Кожний подих – це дим сигарет,
Кожний стук мого серця – це кава.
Щоб забути себе в мене є інтернет.
Та забути тебе… Не маю я права….
Інколи мені здається, що я вже ніколи нікого по справжньому не покохаю… Що мрії залишаться мріями… Та надія не вмирає. Значить вона не остання – десь у глибині душі ще жевріє вогник…
Зізнаюсь щиро – зараз мене оповив сум, та такий, що і радості шукати неохота. Останнім часом, зважаючи на морозець, хотілося весни, чи, навіть, літа. І справді покрутити педалі велосипеда за місто. Та сьогодні захотілось осені, золотої, як на картинках. Тому даний твір – це буде не зовсім зимова мрія, це частково будуть і осінні спогади. Можливо, ще й трішки сподівань. Ніби їду по автостраді №60 – на цьому шляху минуле переплітається з теперішнім і майбутнім, а також не буває випадковостей – все неминуче.
У газеті «Рідна земля» №2 від 11 січня цього року я прочитав матеріал про кохання. Тільки у ньому не так все зводиться до ідеалів, як у мене, а простіше, життєвіше. Мені припала до душі ця ідея, і написання саме такої мрії-спогаду стало неминуче. Тому сьогодні я не біля занавіски у кафе, а вдома на дивані, в старому улюбленому світері і з скуйовдженою зачіскою. Та й кава не у фірмовому стаканчику, а проста розчинна в звичайній чашці.
«Використовуючи своє «писемне» захоплення, старанно вимальовую сердечко під написом «Доброго ранку))» на стікерові і приклеюю його на холодильник. Ти обов’язково помітиш цей папірець зранку і посміхнешся. Я уже посміхаюся, бо настрій покращився вже від того, що я лише здогадуюсь, що теоретично ти завтра зранку посміхнешся. Сьогодні ти вже солодко спиш, хочеться вірити, що бачиш хороші сни, та думаю, що саме сьогодні сон у тебе без сновидінь.
За вікном зима, темно і п’ятниця. Хоча і на кухні також п’ятниця. І зима. Тільки не темно, бо я ввімкнув собі світло. Молодь саме починає «розігріватися» пивком у розважальних закладах. Але у нас обох видався важкий тиждень, особливо останні два дні – просто валимось з ніг. За різдвяні вихідні призбиралося роботи. І нам не до розваг – є лише одне бажання – повернутися назад у дитячий садочок, щоб дбайливі няні змушували нас їсти і спати. Не вистачає сил і часу на приготування їжі.
Майже протягом усього тижня харчувалися піцею та іншою «швидкою» їжею – купували по дорозі на роботу і назад. Та вже набридло. Я, щоправда, не кулінар,але моїх вмінь вистачило для приготування яєчні, до якої я купив пресерви з мінімальним вмістом спецій. А після вечері я просто нагадав тобі, що я тебе люблю, підкріпивши свої слова поцілунком і перейнявся миттям посуду. Твій, сповнений вдячності і легкого здивування, погляд вартий і більших «подвигів». На мить я забув про втому – я з радістю зайнявся побутовими справами, щоб ти могла відпочити. Саме сьогодні я зрозумів, що підтримка і розуміння – це надзвичайно цінні речі у нашому житті.
До речі, про погляд. Навіть твій макіяж сьогодні уже не приховував наслідків перенавантажень – недоспані ночі, нервові дні далися знаки. Також помітив, що навіть на корекцію нігтів не забігла – просто сама зняла гель і все. І одягатися стала простіше – сукні змінилися джинсами й кофтою, бо так швидше. І як тобі не допомогти? Тому сьогодні я взяв на себе твої обов’язки, щоб ти змогла раніше лягти спати. Для мене це виявилось не важко, навпаки сподобалось тобі допомагати, покращився настрій, і замість того, щоб «упасти» біля тебе на подушку й самому виспатися, я написав побажання доброго ранку і вирішив ще знайти в інтернеті хороший фільм, щоб завтра переглянути його з тобою, користуючись довгоочікуваним вихідним.»
Як виявилось, ідея побутової романтики хороша. Аж захотілося посуд помити, не зважаючи на ніч і зиму. Та оскільки це була лише мрія з елементами спогадів і сьогодення, то я просто доп’ю каву і до подушки, бо тиждень і справді виявився насиченим. Все буде добре!